Інформаційний потік щодня штурмує наші мізки. Безліч інформації, яку постачає нам навколишня дійсність – просто зашкалює. І крім того ми власноруч збільшуємо прив’язаністю до інформаційних потоків та соцмереж. Безперервне споживання інформації водить в звичку. Шкідливу звичку. Про вплив цієї інформації та, власне, інформаційного потоку розповідає письменник Мітя Хопта в своїй колонці на “Новое Время”
Концепція фаст-фуд давно і потужно вторглася в інформаційне меню. Інформаційне ожиріння – найпопулярніший діагноз нині.
Тисяча-друга зайвих кілокалорій не проходять безслідно для фігури. На цій слабкості виросла ціла імперія фітнесу. А ось що робити з інформаційним ожирінням – поки не знає ніхто. Епідемія безрозбірного і нескінченного споживання інформації тільки на перший погляд не вбиває. А на другій?
З ранку – новини по телеку або стрічка фейсбуку. Або і те, і інше одночасно. Вбили чергового автора карикатур. Літак розлетівся на шматки в повітрі. Поліцейські влаштували перестрілку. Під жадібне читання сніданок непомітно переміщається зі столу всередину, діти давно перестали нити, втупившись у свої гаджети. Дорогою на роботу – смартфон. Прийшов до офісу – відкрив фейсбук. Приваблива стрічка весь день допомагає змиритися з необхідністю працювати. Дорога додому – смартфон. Вечеря за сценарієм сніданку. Автобус з туристами розбився. Російські літаки розбомбили черговий караван вантажівок десь недалеко від екватора.
Овердоза непотрібної інформації заповнила мозок під зав’язку. Рефлексія оглянула свіжу порцію інформації і знову вимикається. І правда, що їй обдумувати? Як врятувати карикатуристів від вимирання, зобов’язавши їх у школах проходити курс ісламу та поваги до культур? Як навчити водіїв автобусів з туристами не перевертатися? Ні, їй, рефлексії, тут нічого копати. Втім, як і співчуття, яке вже натерте до знезмоги, і відчуття щастя, яке не терпить дисгармоній і багато чого іншого, – почуттів, відповідальності, зосередження, які мало-помалу стають незатребуваним архаїчним барахлом.
Давно хотів зробити «сайт на околиці інтернету», щоб там були вже припалі пилом і страшні новини
У новини про одну смерть кількість інформаційних кілокалорій від 2000 і більше. Як три київських торти за один раз. Викликає параліч і оніміння усіх рецепторів. Здорова їжа після цього вже не лізе – нікуди. Особливо, якщо йдеться про смерть, якій ти не міг запобігти, передбачати і чим-небудь зарадити ситуації не можливо. Зауваж, я не кажу про війну. Чи все ж таки кажу. Адже одна справа – болісно пхати в себе новини про неї, інша – допомагати, чим можеш хлопцям, яких знаєш. Для цього не потрібно дивитися телевізор. Досить щось робити.
Ми всі страждаємо цим – надмірним нерозбірливим споживанням непотрібної інформації. Пора засновувати клуби анонімних медіаголіків на кожній вулиці. До речі, ідея для бізнесу.
Давно хотів зробити «сайт на околиці інтернету», щоб там були вже припалі пилом і страшні новини, які їдуть до околиць інформаційного поля через роки. Як перехідний профілактичний засіб для зіскакування з інформаційної голки. Треба таки буде його зробити.
Спробуй відключитися. Інформаційна дієта як експеримент. Хоч на день. Подивися за екран смартфона – мабуть, справжнього заходу сонця ти не бачила вже з рік, вистачало картинок в стрічках друзів. Поруч із людиною без смартфона відбуваються всякі чудеса. Діти поважно ходять за руки. Симпатичні люди читають книги. Хмари складаються у дивні картини.
Є шанс навіть почути голос коханих людей. Коли він звучить не поверх екрану, повір, в ньому можна розчути щось близьке до щастя. Став лайки постам реальності у стрічці твого життя. Потім знову навчишся посміхатися не смайлами. А там, дивись, і життя заграє новими барвами. Поки не натрапиш на черговий екран з новинами.
За матеріалами: nv.ua
Фото: pixabay.com, facebook.com
